В умовах відсічі збройній агресії проти України військові нерідко купують спортивну, мисливську вогнепальну зброю, бойові набої до зброї. В чому юридична складність таких закупівель та чому тут обов’язкова тристороння модель договору? Давайте розбиратися.
Військові частини Збройних Сил України наразі стикаються з необхідністю закупівлі зброї, яка за своїми технічними та класифікаційними ознаками належать до категорії вогнепальної зброї невійськового призначення. Особливість такої закупівлі полягає в тому, що обіг невійськової зброї в Україні підпадає під дію дозвільної системи Національної поліції України. Це стосується як самої зброї та її основних частин, так і боєприпасів.
Дозвільна система
Дозвільна система, що здійснюється органами (підрозділами) поліції, поширюється на:
- бойову нарізну військових зразків зброю або виготовлену за спеціальним замовленням, охолощену, нейтралізовану, несучасну, спортивну, мисливську вогнепальну зброю, бойові припаси до зброї, основні частини зброї, пневматичну, холодну зброю, пристрої та патрони до них;
- складові частини вогнепальної зброї (ствол, рамка, ствольна коробка (її верхня та/або нижня частини, за їх наявності), затвор чи інший пристрій для запирання ствола, барабан).
Мисливська та спортивна вогнепальна зброя може оснащуватися аксесуарами (монтажні кріплення, сошки, затильники, оптичні або коліматорні приціли, глушники звуку пострілу, освітлювальні пристрої, полум’ягасники тощо) та іншими спеціальними комплектувальними виробами (ложа чи їх окремі частини, з’ємні магазини (обойми), затворні рами, ударно-спускові механізми, зібрані у блок або комплект деталей тощо), які спеціально призначені для використання разом зі зброєю та застосування у її складі, однак не виконують без поєднання з іншими частинами самостійної функції. Придбання, носіння, зберігання та перевезення аксесуарів та спеціальних комплектувальних виробів здійснюється без отримання дозволу.
Тобто усі аксесуари та комплектуючі, такі як приціли, глушники, сошки чи знімні магазини, купують, зберігають та транспортують в загальному порядку.
Три ключові документи, що регулюють процес закупівлі
Для придбання зброї невійськового призначення військові частини Збройних сил керуються трьома ключовими нормативно-правовими актами:
- Інструкцією № 347/631, яка встановлює спеціальний порядок придбання у ЗСУ вогнепальної зброї невійськового призначення, боєприпасів, холодної та пневматичної зброї;
- Інструкцією № 622, яка визначає загальний порядок функціонування дозвільної системи, обігу зброї та роботу з Єдиним реєстром зброї (ЄРЗ);
- Інструкцією № 359, яка регулює облік, зберігання і видачу стрілецької зброї та боєприпасів у Збройних Силах України.
Міністерство оборони України придбаває зброю невійськового призначення виключно за дозволами уповноваженого підрозділу апарату центрального органу управління Національної поліції України (пункти 3 та 4 Інструкції № 347/631).
Генеральний дозвіл на функціонування об’єкта дозвільної системи оформлено безпосередньо на Головне управління справами Міністерства оборони України (ГУС МОУ), з урахуванням змін згідно з наказом Міністерства оборони України від 03.01.2025 № 3/9).
Окремі військові частини таких дозволів Національної поліції не мають.
Модель тристороннього договору
Для закупівлі вогнепальної зброї невійськового призначення, бойових припасів до неї, застосовують тристоронні договори. Чому йдеться саме про тристоронній договір?
Окремі військові частини не мають дозволів Національної поліції на цивільну зброю. Генеральний дозвіл оформлений безпосередньо на Головне управління справами Міністерства оборони України.
Тому єдиним правомірним механізмом закупівлі є тристоронній договір, де чітко розподілені ролі трьох сторін договору.
Перша сторона – покупець. Покупцем є військова частина, яка:
- визначає потребу;
- проводить процедуру закупівлі;
- здійснює оплату;
- приймає майно від Міністерства оборони України на підставі наряду, виданого військовою частиною А0120 за формою згідно з додатком 45 до Інструкції № 359;
- ставить зброю на власний балансовий облік.
Друга сторона – отримувач зброї. Отримувачем зброї є Міністерство оборони України в особі ГУС МОУ.
За своїми обов’язками отримувач:
- подає пакет документів до Національної поліції для отримання дозволу;
- фізично приймає зброю від постачальника;
- складає акт приймання у чотирьох примірниках за формою згідно з додатком 46 до Інструкції № 359 та протягом трьох днів надсилає один примірник акта до ВЧ А0120;
- передає майно покупцю – військовій частині.
Третя сторона – постачальник. Постачальником зазвичай є ліцензований продавець (магазин зброї або виробник), який має право здійснювати торгівлю зброєю.
Постачальник:
- постачає майно згідно з технічною специфікацією;
- передає зброю відповідальній особі ГУС МОУ за наявності дозволу;
- надає технічні паспорти, сертифікати відповідності;
- забезпечує належну тару тощо.
Висновок
Закупівля зброї невійськового призначення (спортивної, мисливської тощо) для потреб ЗСУ є – юридично та організаційно складним складний процесом. Його специфіку зумовлюють суворе дотримання нормативно-правових актів і вимог дозвільної системи Національної поліції України, яка регулює обіг такої зброї.
Оскільки окремі військові частини не мають власних дозволів Національної поліції, а таким дозволом володіє ГУС МОУ, єдиним правомірним та ефективним механізмом реалізації таких закупівель є застосування тристоронньої моделі договору.
Нормативно-правова база
Інструкція № 347/631 – Інструкція з придбання у Збройних Силах України вогнепальної зброї невійськового призначення, бойових припасів до неї, холодної і пневматичної зброї та деяких інших предметів і матеріалів, на які поширюється дозвільна система, затвердженою спільним наказом Міністерства оборони України та Міністерства внутрішніх справ України від 07.07.2016 № 347/631.
Інструкція № 622 – Інструкція про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21.08.1998 № 622.
Інструкція № 359 – Інструкція про організацію обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністерства оборони України від 29.06.2005 № 359.
