Коли я починала працювати менторкою в “Проєкті 100”, я вже побачила, що кожна людина приходить зі своєю історією. Хтось має досвід, але хоче його вдосконалити. Хтось не має ніяких знань – і хоче опанувати все й одразу. До цього додаються ще й потреби конкретних військових частин та підрозділів, які в кожному випадку свої. Різниця між учасниками буває величезною.
Але є одне, що залишається незмінним: еволюція. За чотири місяці навчання я спостерігаю за зростанням професійного рівня приблизно на 20–30%.
За цією цифрою стоїть реальна зміна того, як люди мислять про закупівлі. Адже робота уповноваженої особи не терпить стагнації: кожна закупівля індивідуальна, і постійно потрібно розвиватися, поглиблювати знання, шукати обґрунтування там, де здається, що його немає.
Тож хочу розповісти про історії успіху, за якими я особисто спостерігала у “Проєкті 100”.
Історії, які не відпускають
Чесно кажучи, кожна історія учасника мене вражає. Але особливо – ті, хто працює безпосередньо в зоні бойових дій або поблизу неї. Ось лише кілька з них, які я згадую найчастіше.
Кар’єрний стрибок за пів року. Один із випускників другого набору прийшов до нас помічником уповноваженої особи. Трохи більше ніж за пів року після завершення навчання він уже очолював закупівельний процес у щойно відокремленому підрозділі – там, де до нього не було налагоджено взагалі нічого. І він впорався. Самостійно вибудував процес із нуля.
Відкриті торги там, де їх ніхто не очікував. Інший учасник першого набору успішно проводив спрощені закупівлі – але вирішив зробити крок уперед. Він провів відкриті торги на закупівлю послуг з поточного ремонту авто. Зазвичай такі речі закривають як незаплановані або через спрощені процедури. Але він разом з ініціатором закупівлі вивчив конкурентний ринок, пропрацював детальне технічне завдання, обґрунтування вимог, очікувану вартість і в результаті торги відбулися успішно. А вже минулого і цього року провів аналогічні торги – але вже з удосконаленими вимогами. Це – і є розвиток.
Комунікація як основа всього. Пам’ятаю ситуацію, яка мене дуже зачепила. Уповноважена особа довго не могла налагодити комунікацію з начальниками служб – і фактично тягнула весь закупівельний процес сама. Ми разом з командою “Проєкту 100” організували окреме обговорення. Виділили больові точки та шлях їх подолання. Ситуація змінилася. Навіть попри кілька змін командирів після цього – комунікація трималася. Пізніше цю особу перевели до іншої частини. І перше, що вона зробила на новому місці – налагодила комунікацію. Тому що тепер знала: саме з цього все починається.
Аудит без грубих порушень. Є ще один тип історій, який я сприймаю майже як особисту перевірку. Коли уповноважена особа проходить внутрішній аудит – і за його результатами грубих порушень не виявлено, попри те що аудитори трактують норми інакше. Ми разом з уповноваженими особами намагалися знайти обґрунтоване пояснення на кожне суперечливе трактування. І коли це спрацьовує – це перемога для нас обох.
Учасники, які стали лідерами. У третьому наборі до нас прийшли помічники уповноважених осіб. За чотири місяці вони не просто отримали офіційне призначення – вони повністю замінили попередніх уповноважених, яких перевели. І не просто замінили: в деяких випадках покращили закупівельний процес. Це те, що я люблю бачити найбільше.
Спільнота, яка змінює підхід
Навіть ті учасники, які приходили з досвідом – але звиклі проводити закупівлі поза електронною системою – з часом починають переходити на конкурентні та прозорі процедури. Не тому що їх змушують. А тому що, перебуваючи в спільноті, де відкрито обговорюють і плюси, і мінуси електронної системи, люди самі бачать: це – конкурентність, економія бюджетних коштів. А значить – можливість закупити ще щось потрібне для підрозділу.
Наша спільна комунікація відбувається у групі в месенджері. Там ми обговорюємо реальні робочі ситуації, зміни до законодавства та проблеми. Так формується середовище практиків – людей, які говорять мовою досвіду, а не лише теорії.
Людський фактор — це і є реформа
Я переконана: реформу закупівель неможливо побачити лише в цифрах або змінах до законодавства. Її можна побачити тільки крізь призму людського розвитку. Через те, як вони починають розуміти нові норми, як застосовують їх у реальних умовах, як діляться цим досвідом з іншими.
Децентралізовані закупівлі — це «ядро» реформи. Саме Уповноважені у військових частинах забезпечують підрозділи необхідним, саме вони дають швидкий і прямий зворотній зв’язок. Завдяки можливості колективного онлайн-спілкування, дискусій, обговорення нормативних актів – реформа стає живою.
Одна фраза учасника, яку я запам’ятала назавжди: «Як я можу не провести закупівлю, чи провести її погано, якщо результату чекають мої побратими?»
Ось у чому справжня мета. Не просто провести закупівлю. А провести її якісно – щоб підрозділ був забезпечений, щоб не втрачати людей і наближати перемогу.
Що далі
Я бачу великий потенціал у тому, щоб найкращі випускники самі ставали менторами. Дехто вже так і робить – навчає своїх помічників чи новопризначених уповноважених осіб у своїх частинах, підказує, підтримує. І коли ці помічники згодом приходять до “Проєкту 100” як нові учасники – я бачу результат. Це підтверджує: потенціал випускників реальний і перевірений.
Після завершення програми ніхто нікуди не зникає. Випускники залишаються в проєкті, на зв’язку зі мною, з організаторами, з новими учасниками. Вони консультуються, діляться досвідом на щотижневих зустрічах, беруть участь в обговореннях. Це взаємний обмін — і саме він робить “Проєкт 100” чимось більшим, ніж просто навчання.
